Архів - Червень 2014

Коли-небудь ти зрозумієш, що бувають люди, які ніколи не зраджують, але для цього доведеться пройти через дуже багато зрад.

Коли-небудь ти зрозумієш, що зовнішній блиск - ніщо в порівнянні з внутрішньою красою. Тому що все, що зовні - це до першого дощу. Те, що всередині - горить завжди. Нехай навіть воно згасло до ледве видних вугіллячок. Але досить скласти губи трубочкою і подути - вогонь поступово розгориться і зігріє тебе.

Генетичний апарат має здатність до мислення, зрозуміло, не на вищому рівні, але грубо кажучи, "розуміє і думає". ДНК сприймає мову і її сенс, тому генетичному апарату зовсім небайдуже, що ми говоримо, які фільми дивимося, про що думаємо. Все вкарбується в хвильовий геном, тобто хвильову генетичну програму, яка міняє спадковість кожної клітини в ту чи іншу сторону.

Віктор Франкл – віденський невропатолог, психіатр та психолог, засновник останньої Третьої віденської школи психотерапії, творець логотерапії. Його називають одним із найвеличніших духовних вчителів людства XX ст. Франкл витерпів чимало випробувань долі: голод, холод, духовний і тілесний біль, жахи концтаборів. Він не тільки вижив, а й зберіг любов до життя та залишився непересічною особистістю.

Життєвий досвід - це одна з найважливіших речей у житті. Ми всі прагнемо бути самостійними, мудрими, впевненими в собі особистостями. Однак, часом, ми забуваємо про те, що наша мудрість - це досвід, отриманий на протязі багатьох років.

Заради такого досвіду, багато людей проходять через безліч перешкод і життєвих труднощів. З цієї причини, досвід старшого покоління дуже для нас важливий, оскільки він несе в собі життєві уроки, - найцінніші знання.

Ось 50 життєвих уроків від Беррі Дейвенпорта, навченої життям людини, які нам варто вивчити:

Тан Аун з Малайзії пішов до школи на чотири роки пізніше через те, що кульгав на обидві ноги. Тоді він міг пересуватися тільки за допомогою двох найманих помічників.

1. ЗВОЛІКАННЯ

Вам не здається, що ми забагато думаємо? Ми весь час зважуємо і розмірковуємо: «А що якщо...», «А раптом...» замість того, щоб діяти. Замість того, щоб зробити крок у потрібному напрямку, ми всі прораховуємо, прогнозуємо і передбачаємо.